Володимир Набоков «Мати»
(В перекладі Володимира Туленка)
Сутинно. Стратили. З Голгофи відвалив,
Спускався натовп, обвивався між олив,
Він дуже схожий був на Змія!
І матері дивилися униз, в туман,
З пересторогою відводить Іоанн
Всю сиву вже стару Марію!
Вкладе він спати, сам приляже відпочить,
До ранку чутиме, як буде голосить,
Також томління буде чути.
Про те, що краще би залишився живим
Її Христос й співав? Був теслею й тоді б
Був не потрібний смуток?
Воскресне Божий Син, в сіянні зорянім
Жінки до гробу вийшли втретє, щоби їм
Прийшлось видіння зустрічати.
І плоть, що світиться помацає Фома
Земля надалі збочиться, бо недарма
Ще будуть інші розіп’яті!
Маріє! Нащо жити будеш в маячні.
Безрадісні прийдешні усі твої дні,
Що пропливуть! І вже не втретє,
Ні в сотий раз, ніколи вже не встане він
Твій первісток, що з глини горобців ліпив
У пеклі сонця, в Назареті!
*****
Владимир Набоков
«Мать»
Смеркается. Казнен. С Голгофы отвалив,
спускается толпа, виясь между олив,
подобно медленному змию;
и матери глядят, как под гору, в туман
увещевающий уводит Иоанн
седую, страшную Марию.
Уложит спать ее и сам приляжет он,
и будет до утра подслушивать сквозь сон
ее рыданья и томленье.
Что, если у нее остался бы Христос
и плотничал, и пел? Что, если этих слез
не стоит наше искупленье?
Воскреснет Божий Сын, сияньем окружен;
у гроба, в третий день, виденье встретит жен,
вотще купивших ароматы;
светящуюся плоть ощупает Фома,
от веянья чудес земля сойдет с ума,
и будут многие распяты.
Мария, что тебе до бреда рыбарей!
Неосязаемо над горестью твоей
дни проплывают, и ни в третий,
ни в сотый, никогда не вспрянет он на зов,
твой смуглый первенец, лепивший воробьев
на солнцепеке, в Назарете.
1925, Берлин
ID:
638434
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 25.01.2016 08:56:17
© дата внесення змiн: 25.01.2016 08:56:17
автор: Володимир Туленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Мені сподобалось.
