Єдиній любові,до горя,до болю...
Всі радості волі-з життям враз віддам,
Мов ясен у полі...під бурею долі!
Стоятиме крицею вірності храм!
Як хвиля долоні,огорнуть в полоні...
Душі твоїй крила розправлять-лети!
Холоднії зорі,-погаснуть відколи,
Та сонця надія зійде до мети!
Можливо остання- для щастя світання,
Це буде хвилина,-все,Боже прости...
Про ніжне кохання...та пізнє зізнання...
Їй правдоньку в душу,-добром засвіти!
Сповідай у слові,сповідай у долі,
Сповідай у ділі,-на суд запроси!
Мов схиму приймаю,кохати...кохаю!
А серце,а серце собі забери!