Тринадцять календарів - до ніг.
Стали одне для одного невпізнаваними.
І я замружую очі, відвертаюся,
Бо ця невпізнаваність вибиває опору.
Тринадцять Благовіщень і Купал.
Час деформує всі почуття.
У моєму механізмі ти - зайва деталь.
(Мовчу про те, що й навпаки - теж).
А я все намагаюсь притягти до себе,
Мов до кримінальної відповідальності
За те, що тоді, тринадцять років тому,
Я вірила в те, що, може... може...
Не може.
Тим більше - тепер.
Біле стало чорним, чорне - сивим,
літа розписались на обличчі зморшками,
і фінал цієї історії - банальний, як вона вся.
Тринадцять календарів - і згори чотирнадцятий.
Розворот на сто вісімдесят - і шлагбаум.
Але, якщо чесно, ти - дуже потрібна деталь.
(Якщо припустити, що все почалося з тебе).