Інколи страшенний кашель псує усім плани
От і наш герой від нього прокинувся рано,
Розбудив усіх довкола, наче перед смертю
Кашляв так, що вже й сусіди стали з ним відверті,
Стали грюкати у стіни, верхні - у підлогу
У одної жінки зляку почались пологи.
Що той кашель спричиняло знає лише небо
Та герой наш геть не знає, що робити треба.
Знов покашлявши годину, чує в двері стукіт.
Відчиняє - бачить діда, наче ягу в ступі.
То сусіди екстрасенса стали вже просити,
Бо герой наш своїм кашлем не давав їм жити.
Не пройшло і півгодини по сеансу тому,
Дідусь вийшов посміхнувшись і пішов додому.
Стала тиша неймовірна наче у коморі:
Два дні кішку навіть чути, як біжить надворі
Ось сусід один подумав, що ж із "хворим" сталось?
Прийшов глянути, бо діда також всі злякались.
Він якийсь був, наче з лісу, в бороді, кудлатий,
Думали, що він отрути хворому міг дати.
От зайшов сусід тихенько і бачить картину:
Наш герой сидить, до стінки притуливши спину,
На підлозі. Щось шепоче, начебто до бога.
Сусід вибачився й тихо запитав у нього:
"Вибач, може я не вчасно, та усіх хвилює,
Чи все добре тут, бо кашлю щось ніхто не чує.
І що лікар там призначив, чи був не образив?"
Наш герой, скосивши міну, сусідові каже:
"Не повіриш! Мудрий лікар! Скажу в добру пору,
Не від кашлю видав ліки, а що від запору.
Бачу смішно тобі стало та я не сміюся,
Бо два дні через ті ліки кашляти боюся."
