І сонце сходило в безодні…
Ти не прийшла в вечірній час.
Олександр Олесь
----------------------------------------------
Якщо колись відчую: полюбила,
Спахне на небі знов ясна зоря.
Зроблю, щоби не тліла, а горіла.
Проміння, щоб ясніші янтаря.
І душу ніжним вогником, щоб гріла.
Щоб не пустий душі був оцей зліт.
Ясніше всіх на небі, щоб зоріла.
Як квітка весняна, як первоцвіт.
Від погляду мурашки, щоб по тілу.
І знову захотілося так жить.
І цю любов, нехай вже запізнілу...
Я зможу дорожити кожну мить.
Повірю в того, хто в моєму серці,
Відчувши, дотик рідної душі.
І разом ми підемо по веселці,
Що теплі дарували нам дощі...
Хай живе любов! 
Нехай збувається! 
