Проходять тижні і біжать роки,
Та залишається в нас на столі
Книга, яку читають залюбки
Діди премудрі й діти говіркі.
Це є „Кобзар”, в якому думка лине
Про степ широкий, трави і ліси,
Про нашу рідну неньку Україну,
Ріку Дніпро чудесної краси.
Тарас Шевченко словом воював,
Бо Батьківщину серцем всім любив;
Про волю, правду у віршах писав,
У Бога щиро за народ молив!..
У кожнім вірші чути щось величне,
Що підняло весь наш народ зі сну,
Бо його слово, неповторне, вічне,
Змогло нащадкам дарувать весну!
