Дівчина, хлопець, дружба. Абсурд?
Я вам по-своєму зараз скажу.
Не розгубивши здоровий свій глузд
Ти намалюєш вчасно межу.
Кожен у стіни домашні пірне,
Потім, забувши зовсім про втому,
Буде вам ясним небо хмурне,
Буде солодким присмак лимону.
Кіньми повз вас пролітатимуть дні.
І поки пліч-о-пліч — лЕгка дорога.
Ти розженеш його думи журні —
Він на руках віднесе до порогу..
Промокне жилетка твоїми слізьми —
Висушить за ніч, а зранку спочатку.
Зранку букет знайдеш під ворітьми.
На двох розіп'єте чаю гербатку.
Тим гарбуза, хто на білім коні.
Поруч твій принц, і навіщо шукати.
Тільки своє заповітне "люблю"
Ти не осмілишся в очі сказати.
Дружба стрибатиме десь по краю.
Кохання почнеться — чи зможеш тримати?
Ти намалюєш вчасно межу,
А потім...
А потім приємно так разом мовчати...
Рідніше не буде. І просто дружУ.
І нащо ріднечу таку руйнувати...
Ти намалюєш вчасно межу.
Будеш щодня її коронувати..
Ти намалюєш вчасно межу..
Потім її, ненароком, загубиш..
Я вам по-своєму зараз скажу.
Вічним є те, що зачалося з дружби.
