Я:
— Гей, друзяко! У мене є зайві нарциси,
І, судячи з фото, ти маєш де їх посадити.
І, судячи з допису, в мене — найкращі цибульки....
(Тьху, це вже Фрейдом попахує. Вибач. Стираю).
Ти:
— Знаєш, сеструню,
Це довго і дорого буде.
Краще посиджу, понию в своєму фейсбуку.
В тебе цибульки нівроку, я бачив на фото,
Але від них іще більше хочеться нити.
Я:
— Любий, в мене є вдома фейсбук, а таксі я тобі замовлю —
Дехто мені подарував вертоліт із нагоди своєї відставки.
Ти:
— Сашо, я завжди за, але ти не в моєму стилі,
До того ж молодша лише на тиждень, а це вже, вважай, розвалина.
І тут мені раптом доходить: значення слова «нарциси»
У тебе, на жаль, античне,
А я, хоч молодша лише на тиждень, — та поборниця соцреалізму.
Коли я кажу «нарциси», то маю на увазі нарциси,
А ти маєш на увазі себе, і тому тобі довго й дорого.
З таким антикварним підходом, дійсно, краще понити в фейсбуку.
А може, я справді чогось не збагну.
Напевно, тому, що я гладіолус.
ID:
658995
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.04.2016 02:01:45
© дата внесення змiн: 12.04.2016 02:01:45
автор: Олександра Малаш
Вкажіть причину вашої скарги
|
