Не постійно небо хмарами покрите,
Не постійно смутком серденько сповите.
Відійди ж ти, горе, відійди подалі,
Бачиш – там ясніють неба тихі далі.
Плакати не хочу – світло все і чуло,
Що було – минуло, я усе забула,
Бо не вічно небо хмарами покрите,
Як не вічно смутком серденько сповите.
Натальля Арсеньнева
Адыйдзі-ж ты, гора
Не заўсёды неба хмарамі пакрыта,
Не заўсёды смуткам сэрцайка спавіта.
Адыйдзі-ж ты, гора, адыйдзі, благое,
Бачыш, там ясьнее небачка ціхое.
Не хачу я плакаць: сьветла ўсё і міла,
Што было – мінула, я усё забыла,
Бо ня вечна неба хмарамі пакрыта,
Як ня вечна смуткам сэрцайка спавіта.