2.
І зійшлось добро зі злом. Зійшовся Інос та Беліар в вічному поєдинку світла та темряви. Вогонь з холодом. Брат проти брати. Затремтіла земля… Та лише на морі не мали вони сили. На морі правив батько їх – Аданос. Він і розділив непокірних братів, не дозволивши жодному взяти верх.
І з того часу розділились люди: праведні та чисті серцем стали молитись Іносу, Богу сонця та вогню. Нечестиві ж повернулись до Беліара. Аданос ж став покровителем всіх моряків та піратів.
З проповіді Майстра Пірокара, архімага вогню та головного священнослужителя в храмі Іноса.
***
Насправді релігія людей перекочувала з культури інших рас. Наприклад Беліар, він ж Азіраль, в орків сплячий Бог війни, котрого мають розбудити орки, коли захоплять всі землі. Інос – він ж великий коваль в гномів – перший гном, що винайшов вогонь та залізо і приніс його людям. Природа появи Аданоса не має точних підтверджень, проте це не заважає морякам вшановувати його дарами, та відправляти в царство його тих, хто помер на морі.
З праці вченого орка Анчара – про міфи та дійсність.
***
Каюта була простора порівняно з приміщеннями де спали матроси і Кайтім. На столі була карта. Кайтім зняв свій плащ і повісив на вішак. Капітан не прогадав – він був ще досить молодим, хоча визначити справжній вік було досить важко. Чітко видно скули, міцна статура, не згорблений роками. Голова була побрита налисо, наче в монаха. Проте по «живих» зелених очах капітан зрозумів, що монахом той не був. Над губою виднівся маленький рубець. Одяг був вільний. Чорні просторі штани з якоїсь міцної та цупкої тканини, шкіряна куртка на плечах. Характерник створював вигляд бувалої людини.
Капітан дістав зі стола два кухля, пляшку рому та відкоркував її зубами. Розлив ром по кухлях. Простягнув один Кайтіму.
- Кодекс не забороняє вам пити? – обачно запитав той.
- Ні – Кайтім сів навпроти капітана. Взяв простягнутий кухоль.
- Ну, тоді ваше здоров’я, майстре характернику!
- Ваше здоров’я!
Випили. Капітан дістав люльку, розкурив її.
- Давно ви не були в королівстві людей? – спитав Капітан.
- Антарія не єдине королівство людей – нагадав Кайтім.
- Єдине по цей бік моря. До інших добратись важко. Не знаю чи в когось це виходило.
- І я не знаю – погодився Характерник.
- Знаєте, до цього не зустрічав вашого брата – капітан запихтів, випустив в повітря дим.
- Хтозна – всміхнувся Кайтім – може вони просто не зізнавались, що характерники.
- Ні – відказав капітан – я от вас бачу, майстре Кайтім. Бачу і розумію, що нікого, такого як ви не бачив.
- Нікого, такого як я?
- Атож бо. Про характерників лише чутки ходять, та ви й самі мабуть знаєте. Люди, вони ж дурні. Чернь від папуг не відрізняється…
- Цікаве твердження.
- От що чують, те й говорять. Повторяють сліпо, навіть не вслухаючись. От і розповідають про вашого брата всілякі нісенітниці. Це ж не все правда?
- Не все – підтвердив характерник.
- А що ж вигадка?
- Кодекс забороняє… – нагадав Кайтім.
- А, розумію – закивав капітан – люди вашої професії мають слідувати кодексу. Так що привело вас назад в Антарію?
- Справи братства – відповів Кайтім – боюсь це все, що я можу розповісти.
- Розумію. І довго ви не були в Антарії?
- Сім років.
- Довгенько. Це де ж ви були?
- В стінах братства.
- А характерники змушені весь час там знаходитись? Тобто – поспіхом додав капітан – тільки якісь справи братства можуть допомогти вам покинути рідні стіни? Невже це як ув’язнення?
Кайтім промовчав. Він з цікавістю розглядав карту. З часів, першої висадки людей в Антарію минуло близько чотирьохсот років, але в плані картографії людство не просунулось. Всі їхні відкриття були запозичені в орків, ельфів чи гномів. Тож не дивно, що навіть на морській карті такого досвідченого морського вовка, як капітан були білі плями. На кількох з них були поставлені чорні хрестики. Це означало, що експедиції, котрі відправляли на ті острови, чи що там було, не повертались. А якщо повертались, то не могли дати чітких відповідей про те, що вони зустріли. Орки, ельфи та гноми (ще б ні – рідко який гном любив подорожувати) набагато швидше за людей вияснили для себе, що в деякі куточки світу їм поки рано плисти…
- Ясно – спохмурнів капітан так і не почувши відповіді – кодекс…
