Жураг-Нар – гірська місцевість з великою кількістю печер та стежок на півночі Антарії. Територія темних ельфів. Саме там розташовані два великих ельфійських міста. Будь-яким іншим расам вхід на територію Жураг-Нарських гір заборонений. Виключення лише дипломати та торгові каравани гномів. З півдня гори оточують густі ліси, пристанища (простих) ельфів. Територія за Жураг-Нарськими горами недосліджена в силу кровожерливості темних ельфів та їх нетерпимості до гостей інших рас. Королівство Антарії намагалось захопити територію ельфів, але це їм не вдалось в силу того, що місцевість непрохідна. Лише темні ельфи знають лабіринт, що утворюють Жураг-Нарські стежки.
Всеволод Акрильський. Історія Антарії в двох томах
***
Використаний знак допоміг йому потрапити на корабель. Не можна було їх відпускати. Палуба радісно прийняла його. Впав, перекотився. Орки його явно не чекали.
- Чого стоїте?! – заволав Бург – знищити його!
Орки на мить переглянулись. А тоді кинулись на Кайтіма. Але вони не знали, як швидко може рухатись характерник, прийнявши спеціальні еліксири. Першому Кайтім кинув в лице свій плащ. Пройшов під ударом шаблі другого орка. Склав руку в знак…
Третього орка смикнуло й підкинуло в повітря. Він врізався в мачту корабля. Хруст кісток – його спина зігнулась в неприродному положенні.
Кайтім повернувся до двох орків. З-за спини в будь який момент міг напасти Бург, тож треба було діяти швидко. Вони обійшли його з двох сторін. Атакували одночасно…
Все сталось швидко. Одного Кайтім полоснув шаблями по руках. Відбив удар другого. Ударив ногою в колінну чашечку і руків’ям шаблі по іклах. Крик того заглушив звук вибивання зубів. Кілька жовтих ікл попадало на палубу прямо в калюжу крові залишену першим, що не міг тримати шаблю. Зате міг скласти руку в кулак. Він спробував ударити Кайтіма. Той пішов вбік розполосувавши шаблею йому ребра. Іншою він ударив по шийних хребцях. Голова орка відділилась від тіла і покотилась по палубі.
Орк зі зламаною ногою та вибитими зубами ще намагався ударити Кайтіма. За повільно. Він не знав якими швидкими бувають характерники. Кайтім прибив його до дерев’яної палуби двома короткими шаблями. Хотів висмикнути їх назад, але вони міцно засіли.
- Що, без зброї? – Бург летів до нього розмахуючи шаблею – ти без кинджалів і без своїх магічних штучок.
Кайтім випрямився. Склав руку дудочкою. Приклав її до губ…
З рота в характерника вирвався вогонь наче з пащеки в дракона. Бурга обсипало струменем полум’я. Орк кинув шаблю на землю, заверещав, замахав руками намагаючись погасити вогонь, що так нещадно плавив його шкіру, але не виходило. Єдиний вихід це вода. Бург понісся до краю палуби і стрибнув у воду. Морська пучина забрала його.
- Пощадіть його, боги – тихо прошепотів Кайтім, згадавши обіцянку помолитись за нього.
Роззирнувся довкола. Живих не лишилось. Два коралі окрасилось в багряні кольори. Кінцівки, кишки та тіла, що їх вже не впізнати. Виглядало все ніби скотобійна.
Краєм ока помітив, як за ним спостерігають матроси, що вийшли, коли різанина скінчилась. Вони бачили одного чоловіка, що влаштував таке. І вони боялись того, хто без краплі жалості вчинив таку розправу. Кайтім знайшов поглядом капітана. Його очі розширились від жаху. Характерник зітхнув. Подяки за захист не буде. Все що він отримає – це прізвисько на зразок м’ясника і ненависть всього екіпажу. Хоч ще секунду назад вони покладали надії на характерника, що обіцяв захистити їх від орків.
- Я казав не виходити! – закричав їм Кайтім.
Йому ніхто не відповів.
- Заберіть припаси! – крикнув їм – все золото,що знайдете на кораблі – ваше.
Це подіяло краще. Моряки почали закидати на корабель гаки та тягнути його до свого. Два кораблі зіткнулись бортами. Характерник ж не гаючи часу спустився в каюту Бурга.
