Здалось на мить, що небо заніміло…
Дим допивала після бою синь…
Вдивлялись очі, молоді, у міну.
Що не зірвалась… Це – солдат і…син.
А тут, щоб мир запанував у краї,
Щоб Україна цілою була,
Щоби Росія нас не переграла,
Щоб знову стати гордістю села,
Щоб вільно жити, працювать, кохати,
Дітей ростить на праведній землі,
Щоб турбуватися про батька, матір…
Чи розуміють це ті, хто в Кремлі?
Відповз тихенько хлопець до бар’єра,
Що місцем став для нього рятівним,
Не дбав про нагороду чи кар’єру –
Солдатом був, що не бажав війни,
І… вистрілив. Знешкодив ту загрозу,
А значить, врятував комусь життя.
Його не спинять ворога погрози,
Такі, як він, не втраплять в забуття.
А коли дим розвіявся довкола
І побратими прибули на звук,
Героя обступили вони колом,
Подякували… потисками рук.
14.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
