Сьогодні знову сяду за шедеври
І знову скажу музі:"починай"
Свій світ я бачу ну немов з Говерли
І вірю що колись попаду в рай
Той самий погляд я спрямую знову
У світлий кут,,,чуть брудного вікна
І сам до себе прошепчу промову
Яка мене розчулює сповна
Це наче робиш те,без чого світ
Не буде залишатися собою
Це мій духовний,і тілесний плід
Яким я залюбки ділюсь з тобою
Це думка,,,знову й знову кличе
Щоб залишив я на папері знак
Вона сміється-ні вона не плаче
І від сьогодні,буде тільки так....
Ще слів багато,не почули,не сказали
А я з цих слів,творитиму дива
Можливо щось в мені ви і пізнали
Тепер помножте ,ви це все на два
Я ще зумію чимось здивувати
Можливо хтось,читатиме мене
Та буду я свої вірші писатм
Аж поки десь стежина не зверне...