Лякають війною, бідою, зимою…
Знайомі нам виклики вражі оці.
Ганебніше жити під злою ордою
Тримаючи вічно синицю в руці.
Не сміймо пускати у душу зневіру,
Вона заважає іти до мети.
Ми втратимо все, як загубимо віру
І будемо далі ярмо це тягти.
Вставайте диванні - лежачі, сидячі,
Усі хто чекає на манну з небес…
Землі нашій важко, вона нині плаче,
Потрібно, щоб дух її знову воскрес.
28.09. 2016р. Надія Таршин
Все вірно, пані Надіє! Нас залякують, а поза нашими спинами домовляються про захист російської (такої бідної) мови. Вона в нас така незахищена! Як блазнювали так і блазнюють перед п'ятою колоною Росії.
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам. Усе так.Домовленості підкилимні уже дістали усіх.
І мені дуже сподобалося, Надійко! Залежались ми ви праві до нестями, бо манна ніколи не пада з небес.
Щоб жити й творити у вільній державі, потрібно,щоб дух і народу, й держави воскрес!
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00