=====================
Мабуть, мої світлини потьмяніли,
Поховані в пісках твоїх пустель.
Дощить байдужа осінь жовтокрило.
Посеред дюн нова оаза мрійна
Для втіх твоїх сподівано зросте....
Це буду вже не я, а зовсім інша –
Не пташка, не левиця, не змія...
А ти радієш щастю стати більшим
Для неї, ніж для мене, та палкішим –
Бо, мов пароль, назвала на ім’я…
Мої світлини стерлись, потьмяніли.
Зіткнулись несподівано світи:
Непізнаний набрав ваги та сили,
Усталений зомлів осиротіло -
Її світлину в мене просиш... ти...
=====================
