Так хочеться підтримки, допомоги...
Та кожна рука тягнеться, лиш щоб тебе штовхнуть.
Уже і сил не маєш, продовжувать дорогу,
Але повинен далі свій хрест життя тягнуть.
А інколи - здригнеться в предсмертній спазмі серце.
А інколи - зірветься, кудись униз, душа...
Іще одна лиш мить лишилася, здається,
Й нарешті будеш мертва... Та ти іще жива...
*з огидою* ЖИТТЯ! Життя - лише предсмертна мука.
І сенс його - щоб покохати смерть!
Щоб до коханки-смерті самі тягнули руки
Люди, життям насичені вже вщент...
І я зовсім не готична. І не суїцидна.
Збочинка я, мабудь. Бо я життя люблю.
Але життя для мене - то лиш одна людина-
Антоній. Світ і Сонце. Я ним лише живу.
