Привіт, подружко кохана,
Привіт, єдина, кому вірю я,
Ти ж знаєш, я ж тобі казала
Він друг мені, і він - моє життя.
У нього є сім'я, не та,
Про яку мріяв з юних літ,
Не друг йому дружина,
Вона для нього - чужий світ...
Мій друг - психолог і філософ,
Вродливий, і читав книжки,
Приходить ввечері до хати
Знаходить її випиті пляшки.
І він не з тих, у кого витирають ноги,
Він вміє ставити над "і" крапки,
Та не родить вона йому дитину,
Бо вагітність фігуру псує.
Він має теми для розмови,
Про сенс життя, політику, зірки,
А їй, ти ж памятаєш, я ж казала,
Цікаві нові шмотки й чобітки.
І все б воно нічого,
Чому про нього я тобі?-
Бо він в мені шукає того,
Чого не знайшов у ній.
Але ти ж знаєш про мої закони
Ти ж знаєш всі принципи мої,
Не можу я любити того,
Хто вже живе в своїй сім'ї...
Тому тобі це все розповідаю,
Я знаю, ти вислухаєш і промовчиш.
Тебе сильніше обійму і поридаю
Подушечко моя, мій товариш.
ID:
698419
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.11.2016 20:50:27
© дата внесення змiн: 04.06.2017 21:19:42
автор: Наталя Есте
Вкажіть причину вашої скарги
|