Поламані ребра легені стискають,
думки про життя так нестерпно ламають,
ще подих і серце нестерпно болить,
от от і закінчиться болісна мить.
Я ж прагнув у світі багато змінити,
навчитись робити і щиро любити,
цінити чарівні моменти життя,
дивитися як підростає дитя.
Та от несподівано маю померти,
коли на дорозі години завмерли,
коли повернути забракнуло сил,
у сніг білосніжний злетівши в обрив.
Даремно не дбав про свою я безпеку,
не зможу родині я дати опіку,
дружину кохану вже не обійму,
не зможу сказати як всіх їх люблю.
К.Д.
