Ви запитаєте: а чого ж хочуть ці жінки?
Чого вони виносять мозок нам постійно?
Чого лиш в сварці можемо розставити крапки?
І чого біля них нам божевільно?
Чого одні ведуться на авто,
А іншим досить пари поцілунків?
Чого так норовливо лізуть під пальто,
Хоч розум в них і не таких значних гатунків?
Чого вони постійно хочуть теплоти?
І просто не сприймають настанови?
Чого одні не проти наготи,
А інші так соромляться відвертої розмови?
Ви знаєте,це досить не легкі питання,
Бо скільки є жінок,то стільки є й ідей,
Але я знаю,що зізнання
Спроможні з непохитних стін зробить дітей.
Одне я знаю точно,що зізнання
Не зовсім красномовні,але ті,що з серця йдуть-
Спроможні розбудити в душах тих, кохання
Що навіть через роки не спроможешся забуть.