Вітер по небу хмари ганяє,
Кидає в безодню і рве на шматки.
І вітер один їхню доленьку знає
І вирішить він, куди їм іти.
Із сонця на тінь,
Із дня робить ночі,
Зірки розсипає свої золоті.
Розділює й зводить замріяні очі,
Вбиває і зцілює мрії людські.
І робить так вітер, щоб плакали хмари,
Що б душі назовні їх сльози лили.
І робить так вітер, що б сонце сіяло,
Що б серце тремтіло й раділо воно.
Жене їх далеко, що б знову зустрілись,
Що б мали все те, що хотіли вони,
Що б їхня любов, як колись, відродилась,
Що б разом вони щасливі були.
