А Ти до нас приходиш знов і знов
З надією порятувати світ.
Даруєш милосердя і любов
Впродовж двох тисяч з лишком літ.
І світ щораз запалює вогні,
Пишається розкішністю вітрин.
Насправді потопає у брехні,
В глухій безодні грішних павутин.
І світ красою манить звідусіль,
Довершеним так хоче видаватись.
Гниє зсередини, сховавши біль,
Пускає метастази вузлуваті.
В погонях новизною здивувати
Нерідко забуває головне:
Приходиш Ти, убравши вбогі шати,
Предивне дійство, чудо неземне.
Сьогодні крізь прозору занавісу
Показуєш Ти до спасіння шлях.
І царство миру й правди заповівши,
У світ земний явився немовлям.
Не повірите, але в першій версії написала саме так, а потім не сподобалось скупчення приголосних
Про "на протязі" пам'ятаю ще зі школи , але в словничку знайшла таке, сама здивувалась http://slovopedia.org.ua/32/53407/31982.html
Але я поміняю Дякую за небайдужість
Рада, що погоджуєтесь 
Вітаю з прийдешніми святами 
