Він збирав її по шмточках кожної ночі,
Він летів через місто до неї з історіями та обіймами,
Цілував її сльози, задивлявся в зелені очі,
Зупиняв одним лиш доторком нескінченні війни.
Він збирав її по шматочках, він різав пальці,
Перемотував рани, рвав власну сорочку,
Він для неї виконував якісь шаманські танці:
"Щоб тебе, крихітко, ніхто не зурочив".
Він збирав її по шматочках, атом до атома,
Рятував, не давав потонути, піти на дно,
Лікував її зриви нервові та втому,
Сідав на балконі поруч, відкривав вино,
Запалював цигарку, давав підпалити їй,
Сидів мовчки, дивився на зорі, та на ліхтар,
Хто знає, ще скільки ночей та днів
Він сонцем для неї був посеред хмар.
Він збирав її по шматочках кожної ночі,
Грів руки холодні, цілував у скроню,
І вертався під ранок, читаючи Отче
За неї, за посмішку, за теплі долоні.
Він розбивався на шматочки кожного ранку,
Лежав на килимі, дивився у стелю,
Але посміхався: "Я на світанку
Вгамував ще одну її істерику."
ID:
710551
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.01.2017 12:33:21
© дата внесення змiн: 06.01.2017 15:00:49
автор: Шандор Модар
Вкажіть причину вашої скарги
|