Вона остання була з мого списку,
Грайливі вогники блукали у очах,
Ні на хвилину не втрачала блиску,
Приходила у кольорових снах.
Ні разу я не бачив, щоб скучала,
Щоб на життя жалілася дарма,
Завжди цинічно й гордо виглядала,
Може тому завжди була сама?