Бабу і прабабу згадаю -
Майстрині, таких не має:
З конопель й ніжнього льону
Робили все в полотняному.
Тоді наркотиків не знали,
Льон та коноплі вибирали,
Насіння жарили і їли
А з стебел полотно творили:
Вибирали та мочили,
Сухе на терниці давили,
Всю кострицю відділяли,
В мички лубчики чесали.
Потім вправні мої бабці
Брали гребеня і прялку,
Мичку смикали шаленно
На прялку чи на веретено:
Тонко, ніжно, з попльовками
Щоб не зводилось комками,
Сурові ниточки сукали
І в клубочки обертали.
Пальцем веретено вертіли,
Ногою прялочку крутили…
Я тут зачаровано сидів,
Слухав, дивувавсь, глядів.
Бабці розмовлять встигали,
Життя хвалили й проклинали,
Під спів веретен і прялки
Розповідали внуку казки.
Тепер є лишень у музеях
Гребні, прялки й веретена.
В Україні - все на пень:
Ні льону, ні конопель!
Розпроклятая олігархія
Соняшник й зернові сіє,
Землю зводить до пустині
І село тихенько гине.
17. 01.2017р., Київ
