Новий рік уже ось-ось, майже на порозі,
Поспішає Дід Мороз – Снігурка в дорозі!
От з’явилася вона, плаче, є причина!
- Чом, Снігуронька, сумна, в чому річ, дівчина!
- Здрастуй, рідний, дорогий, любий мій Дідусю!
А що скоїлось зі мною, аж сказать боюся…
Я зайшла, на сайт знайомств якось, в Інтернеті,
Показався там Снігур, на своїй ракеті…
Каже: - Дівчино, привіт, будеш мені другом!
Бізнесом займаюсь я за Полярним кругом.
Там так можна розкрутись і розбагатіти,
Що жить будуть у достатку і внуки і діти.
Будем разом проживати весело, щасливо!
Пропозиція, міркую, просто справжнє диво!
Каже Снігур: - Є проблемка невеличка, крошка:
В мене грошей малувато. То підкинеш трошки?
Гривень в мене було трохи - щедрівки складала…
Їх Бабуся-сніговиця мені дарувала…
Потім я іще із хатки все попродавала
І своєму Снігуреві на картку поклала.
Прочекала я терпляче з вечора до ранку,
Думаю, чому це грає Снігур у мовчанку?
Відкриваю інтернет – там нема ракети!
Мабуть, мій Снігур на ній зник уже з планети…
Головою похитав Дід Мороз старенький:
- Чом, Снігуронько, скажи, ти така дурненька?