Так боляче мені неначе пташці,
яка летить з пошкодженим крилом,
летить з надією що море закінчиться,
і стане добре як колись було.
Здавалося життя її свобода,
дивитись з висоти на краєвид,
та іноді уважніше нам треба,
свою любов і серце берегти.
Щоб потім як тій пташці не летіти,
не знаючи коли той біль мине,
яка у клітку втрапила болючу,
мале крило поранивши своє.
Щоб не чекати цілими роками,
коли пекучий біль душі мине,
і не коритися думками марно,
моє звільнивши серце і твоє.
К.Д.
