" Останні теплі дні погожі і сумні,
останні теплі дні бентежать грішну душу." Тарас Петриненко
Порозносив легковажний вітер
павутинки бабиного літа,
лиш стоять так невагомо й легко
дні, неначе з пісні Петриненка...
Теплота їх гріє і не гасне,
наче добра усмішка Тараса.
Просто, як політ листочка клена,
ті слова з осінньої поеми
зазвучать і раптом так зворушать
заморожену і грішну душу!
Теплі дні останні і бентежні,
ще не вірять, що туман прийдешній
білим інеєм їм на долоні
поскидає іскри невагомі.
Теплі дні останні - неостанні,
будуть зустрічі за розставанням.
Те, що буде, буде вже опісля...
...А я слухаю знайому пісню.
