(за мотивами)
«Весна», Дмитрий Мережковский,
із циклу «Весняні мотиви. Срібна доба»
Проміння крізь вікно до мене завітало,
Весняний гамір, цвірінчання горобців,
На темних східцях квилять клавіші роялю,
Блакить небес, сліпучі сонячні зайці
грайливо зазирають у стару броварню,
блукають хаотично між цегляних стін…
Так мало треба нам для щастя й хвилювання,
Коли життю радієш, і в душі – весна!
Відразу забуваєш дні сумні й страждання,
Щасливий тим, що вже закінчилась зима,
Що скоро квітень буде співом гомоніти,
І на світанку сонце питиме росу,
На клумбах зацвітуть нарешті перші квіти,
Поети знову прославлятимуть весну…
Щасливий без любові, гордих справ і слави,
Лечу на крилах мрії у блакить ясну,
В душі моїй звучать терцини і октави -
Сьогодні знову до світанку не засну…
Мило, квітуче, тепло.. 
