Диявол всміхається дивно...
Він зараз в такій незвичайній подобі.
Виглядає так просто й невинно.
Спокушає мене ПОЛЕЖАТИ-Б-ним хобі.
Такий м’який і безпечний...
Знає, що спроби його надійні.
Ніхто ж не подумає на такі речі...?
І я не помітив його обіймів...
Ма́нить мене в кімнату...
І я – його раб за цими дверима.
Хоча, разом з ним я зміг написати
Найкращі свої вірші і рими.
Псує мої кращі роки,
Купивши мене на такі дрібниці!
Робити б важливі життєві кроки,
Та, як же комфортно на ньому лежиться...
Й ні друзів так, й всі інтереси
Додолу...
Тепер він мій друг найкращий!
Й ніякої магії, див і ніяких чудес –
Стаю я по:волі все більше пропащим.
Й хоч вулиця може людей зіпсувати,
Страшніше псується людина вдома.
Зі смартфоном й вайфаєм у своїй кімнаті,
Диявол-диван заводить у кому.
24.03.17, НА ДИВАНІ!