(Балада)
Тече річка по долині
Поміж верболози,
А на березі дівчина
Проливає сльози.
Білі рученьки ламає,
Розпустила коси,
Свою долю проклинає
Та й у води просить:
«Водо швидка, чиста, вільна
Ти що хочеш, маєш
Серед берегів спокійно
До моря збігаєш.
Несеш свої прісні чари
У солоне море
І, знайшовши собі пару,
Ти не маєш горя.
Я ж одна на білім світі
Та й пари не маю,
Лише встигла розпуститись
Квітка - засихає.
Прийми, Боже, мою душу,
Ріка, візьми тіло!»
Шубовсь в воду прямо з суші -
Лиш зашелестіло…
Козак коня напував
Й бачив цю пригоду,
Дівку із ріки дістав,
Задививсь на вроду.
«Будеш мені за дружину,
Станем в щасті жити,
Понароджуєм синів
Як волошок в житі.»
Шумить лоза, вода грає,
Сонечко заходить,
Бог тим щастя посилає
Хто своє знаходить.
21.04. 2017р., Київ