Моя мама пішла в 63, 19 років тому.
Один із віршів, присвячених їй.
Мамо, голубко сива!
Чом не приходиш в сни?
Вишня цвіте і слива.
Запах п'янкий,' міцний
Вітер несе в хатину.
Тішив тебе їх цвіт,
Поки в травневу днину
Ти не пішла за світ -
Гарна така і мила,
Без борозни лице.
Правнуки народились
В тебе. Чи знаєш це?
Діти – моя скарбниця,
Кисню неспинний вдих.
Ти там за них молися,
В Бога проси за них.
Мамо моя рідненька!
Ти хоч приснись мені.
Я тепер теж одненька.
Різне приходить в дні.
Часом така полова
В думах, хоч три до дір.
Мудрого твого слова
Бракне мені, повір.
Я тебе так любила!
Ма!...
Тишина німа.
Вишня квітує, слива,
Буз. А тебе нема.
Буз - бузок.
Чудово, Любо! Та про маму по-іншому й не скажеш...
Горя й біди зазнала, час непомітно збіг...
Тепер і я чекаю діток своїх з доріг...
Не вистачає, мамо, сдова твого й тепла,
Та все було б нормально, якби не ця війна...
Чудово, Любо! Та про маму по-іншому й не скажеш...
Горя й біди зазнала, час непомітно збіг...
Тепер і я чекаю діток своїх з доріг...
Не вистачає, мамо, слова твого й тепла,
Та все було б нормально, якби не ця війна...