Сидять два кума за столом та тостуються:
Щоб щезли кляті москалі!
Щоб повиздихали кляті москалі!...
І один каже:
Куме, а давайте про любов та кохання до москалів.
Другий:
Давайте, мій дідо підо Львовом у вересні 1939 року зненацька побачив у своєму подвір'і москаля з рушницею, перший раз у своєму житті. Москаль каже: "хозяин, где сало, где сало?". А дідо на нього дивиться і так той москаль на мишу чи щура схожий, що дідо аж незчувся і виніс йому на автоматі сало з миш'яком і каже: "іж, любий москалю"...
Точно на автоматі?
Та точно...
Ну тоді я розповім про кохання, поіхала моя бабця у 1947 році у тую москву по справах, а бабця була дуже файна і закохалася там у молодого вродливого москаля без тями і він закохався в неі. От вона й привезла його до себе додому пізно уночі, щоб у селі ніхто з дівчат не побачив та не відбив і посадила у глибокий льох, а ключенята випадково загубила...
Точно випадково?
Та точно...