КЛИЧ СОЛДАТА ПІДНІМАЄ Де орда, а де навала, Промайнула думка в полі. Стужа рани омивала, Закружляло небо в колі. Сонце темне трохи гріє, Смуги білі прошиває. Б’є гармата мружить вії, Очі снами закриває. Гасне вечір, темінь збоку, Ніч солдата зігріває, Твердь за ліжко, постіль з моху, Спокій радість підміняє. Сон колише - мама поруч, Ласка рідна серце тішить. Місяць вгору дім ліворуч, Вітер кучері колише. Кров невинна закипає, Пташка ранок зустрічає, Клич солдата піднімає, Край він рідний захищає.
ID: 732380 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 08.05.2017 07:07:13 © дата внесення змiн: 08.05.2017 07:07:13 автор: davud
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie