Темна ніч, закрий мене, я не прошу багато.
Тягар з пліч, вільний вже, як небесний птах.
З нею жив, плекав, любив, у відповідь лиш зрада,
Вітер змін, хмари й грім, блискавка розрізала небо!
Нічні вогні горять в мені, відчув я бриз свободи.
Тепер один і назавжди, я сам творю погоду…
C’est La Vie! C’est La Vie!
Прощай назавжди. Ти кажеш: «Не йди…»
C’est La Vie! C’est La Vie!
Нема перспектив. Благаєш: «Зажди…»
C’est La Vie! C’est La Vie!
Я з тобою не жив. Але йду у даль.
C’est La Vie! C’est La Vie!
Вже нема почуттів. Назавжди прощай!!!
Темна ніч, прийми мене, я неслухняний син.
Поміж узбіч я бачу вже до свободи шлях.
Хай без сну я побіжу назустріч вітру змін.
Тепер живу, тепер дишу, я вже тобі не раб!
Нічні вогні горять в мені, тепер я можу все.
Не в’язень вже, лишив тебе, тепер немає меж!!!
C’est La Vie! C’est La Vie!
Прощай назавжди. Ти кажеш: «Не йди…»
C’est La Vie! C’est La Vie!
Нема перспектив. Благаєш: «Зажди…»
C’est La Vie! C’est La Vie!
Я з тобою не жив. Але йду у даль.
C’est La Vie! C’est La Vie!
Вже нема почуттів. Назавжди прощай!!!
(Я вже не в’язень твоєї любові,
Ти вже достатньо випила крові,
Ти не цінуєш того, що маєш,
І через це я з тобою прощаюсь…)
