Безлюдний острів. Хвилі спів.
Розп’ята зірка в дюнах.
Пірнає вітер з берегів
І нишпорить у шхунах,
У ролі чується гінця,
Шле вісті із ефіру
І щупальцями без кінця
Лоскоче крабів шкіру,
І проникає до ниток
У пальми відчайдушні.
Жага. Води! Хоча б ковток, —
Благають спрагло мушлі.
Свобода у злитті морів
Гарцює в океані
І б’ється поміж берегів,
А серце — у нірвані. 2014