Посміхаєшся самими кутиками губів,
Примружуєш очі, знімаєш сорочку…
Мовчиш уперто, вбиваючи сто надій…
Мовчиш уперто, і щось сказати хочеш.
Торкаєшся лівою мого неслухняного пасма,
Цілуєш в носа, вдихаєш шумно повітря.
Забажай мене назавжди із собою вкрасти,
Будь моїм сонцем, морем моїм і вітром.
Ти – звір, ти – хижак – сміливий і несамовитий!
Ти силою пахнеш і чимось таким… захмарним.
Коли ти цілуєш – нестерпно хочеться жити.
Коли ти не поруч – Усесвіт здається марним.
Я можу усе – творити і руйнувати,
Керувати світлом, літати і бути сильною…
Тільки серця свого не можу собі забрати
І скорити не зможу тебе ніякою силою.
Я не боюся нічого навіть кінця цього світу,
Я знаю, що станеться з нами двома сьогодні…
Я боюся тебе і твоїх металевих кігтів…
Роздереш мені серце й назавжди лишишся самотнім.
