|
Чому барашка ти?
Не умка.
(Байка.)
«Берегитесь лжепророков,
которые приходят к вам
в овечьей одежде,
а внутри суть волки хищные.»
( От Матфея, гл.7, ст.15.)
Вовкам сутужно жилось в лісі.
Не те, що горобцям у стрісі...
Або - барашкам у кошарі.
Все наяву - а не в примарі.
Поїсти, пити і тепло
завжди є, буде і було.
Не треба їм зайців ловити,
на місяць з голодухи вити.
Хрумти сінцем і думай думку,
чому барашка ти? Не умка.
І маючи велику владу
вовки зібралися на Раду...
На місяць дуже довго вили,
доки достатньо було сили.
І так, і сяк, і всяк рядили,
І, накінець, все ж порішили:
«Ми –хижаки, ми є еліта,
то ж їсти маємо досита.
В теплі купатись, добре спати,
Лишень, як їсти працювати!
Щоб все оце ми з вами мали,
тре, щоб овечки не признали,
що ми їх люті вороги,
а думали, що ми боги.
Прийшли од лиха рятувати,
від всяких напастей спасати...
Щоб одурить дурних без міри,
одягнемо овечі шкіри».
Так порішили й так зробили.
Й в кошарі надто довго жили...
Пройшли і дні, і літочки…
А від барашків – кісточки.
І за кошарою, й в кошарі...
І наяву, а не в примарі.
Отак завжди усім буває,
хто «от Матфея» не читає,
завжди про себе лише дбає
І про отару забуває.
Барашкам хочу раду дати
аби до розуму призвати:
«Хрумти сінцем і думай думку,
Чому барашка ти? Не умка.
ID:
745196
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.08.2017 08:45:48
© дата внесення змiн: 08.08.2017 08:45:48
автор: Устин Кармелюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
