Так тихо падає у жовте вбраний лист,
Хоча в календарі — серпневе літо.
В нього з народження до сольних танців хист,
Він приземлився жовтим пустоцвітом.
Тримає сонячне проміннячко в руці,
Зірвавсь так рано на яснім світанні.
Росинка-крапелька з'явилась на щоці —
Відколихавсь на вишні у коханні.
В саду висять грушки ліхтариками вниз —
Джмелі гудуть роями, бджоли й оси.
З городу пахне пряно найсухіший хмиз,
Нагадує, що скоро — стигла осінь.
Душа сумує у опалого листка —
Негода застромила в серце вістря.
Бо вже нема йому повернення, містка —
Їх розділяє простір і повітря. 27/08/15
