|
Феєричне відголосся
(як втор до нічних Русалій):
"Пливе човен, води повен,
та накритий лубом.
Не хвалися, козаченько,
кучерявим чубом.
Бо прийдеться-доведеться
чуба підбривати,
Молодого козаченька
у Січ віддавати."
(Розчісує коси Русалка, ритмічно здіймаючи гребінь…
Хвилюється море широкими рівними хвилями…
Десь далеко - ген-ген - піднімається сиза завіса і випускає з обіймів низку козацьких човнів, що пливуть граціозно, мов чайки. Попереду чайка гетьмана Петра…)
Хор козаків у човнах:
- Ой повійте, вітри да й низо́вії!
Гей, на паруси да й шовковії!
Голоси козаків:
- Ой сидить козак да й на демені…
- Гей, він деменом повертає…
- Гей, він демоном поглядає…
Хор козаків:
- Ой пливе судно да й одним одно…
Сидить турчин сам із туркинею,
сидить турчин сам із лебідкою,
а вона трима голку з ниткою…
Голоси козаків:
- Вишиває собі вишиваночку…
- … да й миленькому…
- … да й коханочку…
Хор козаків:
- Ой кому, кому се шиття буде?
Голоси козаків:
- Ой чи турчину?..
- чи татарину?..
Хор козаків:
- Чи коза́ченьку…
ще й ота́ману!..
(співає):
"Ой літа над морем сивий соколонько
да й по своїх висях-високостях…
- Чого сь похилила, сива головонько,
да й по своїх мислях-молодостях?.."
Гетьман Петро(відспівує):
"Що ті молодості
повні палу й млості
за косою, за красою,
що не має дому…
На серденьку - туга,
що не має друга…
Чи вам, браття,
на то зна́ття,
чи мені одному?..
Хор козаків
(відповідає співом):
"Сагайдо-соколе!..
Гей, життя - не поле!
Не журися… Озовися,
хто там люльку курить!
Жура серце коле…
Козацькая доле -
та, що коник не об'їде
й дівка не обдурить!"
Гетьман Петро:
- Не годиться нам водиться
з красними дівками…
Краще з лиха похмелиться
межи козаками…
Гей, ви, хлопці молодії,
маєм коні воронії,
маєм сідла дорогії,
узди золотії!..
Голос козака-нетяги:
-…Раз нетяга похвалився
золотим жупаном…
Поголився, похмелився -
і став… отаманом!..
(натяк на гетьмана Петра. Сміх).
Гетьман Петро:
- Я не був з дитинства паном -
і тепер не стану…
Коник сивий, ум кмітливий
личать отаману…
Мо' і справді,пане-брате,
був я необачним,
що проміняв жінку… хату… -
звуся Сагайдачним…
(наспівує):
"Мені з жінкою не возиться..."
Хор козаків
(підхоплює):
"Мені з жінкою возиться..."
Гетьман Петро
(на повен голос):
"А тютюн та люлька
козаку в поході
знадобиться!"
Хор козаків
(широко, на всі груди, так, що співає небо… і море…):
"А тютюн та люлька
козаку в поході
знадобиться!"
(Якийсь час простір дзвенить розлогим козацьким багатоголоссям…
Пауза).
Гетьман Петро
(бадьоро):
- А по сьому, други-брати,
нумо веслувати.
Будем турка воювати,
землі здобувати.
Здобудемо степи й луги
помежи лиманом…
Хор козаків
(беручись за весла):
- Пошли, Боже, нам потуги
гетьмана з Османом…
Гетьман Петро
(з поглядом перед себе):
- Гей, вбереться синьо-злато
козацька голота,
як двигнуться від гармати
Стамбульські ворота.
Хор козаків
(веслуючи):
- Гей Османе, вражий пане…
Нумо, хлопці, гея-я-я!
Оце тобі приношане
від Сагайдак-бея!
Гетьман Петро:
(гнівно)
- Оце тобі приношана
тятива печена…
Оце тобі, татю*36, шана -
моя наречена!
ПРИМІТКИ
*36 Тать – архаїчне: ворог.
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014)
ID:
747429
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 23.08.2017 10:52:07
© дата внесення змiн: 23.08.2017 10:56:48
автор: Сіроманка
Вкажіть причину вашої скарги
|
"...ще вбереться синьо-злато
) ворота..." 
