На всі ґудзики застібнута печаль
Пальто червоне одягаю знову...
В очах застиг навік кавовий жаль...
Не кличу щастя більше я до столу...
Розсипалися мрії срібним пилом...
Черствим насінням розкидало біль...
Не відіпрати все це сірим милом...
Я на сніданок вкотре їла сіль...
На всі ґудзики застібнута печаль
Кавовий вечір заховає мене в собі
На дворі - вітер мов старий скрипаль
Дерева й перехожі у гіркій жалобі...