На папері мої сльози сухі,
А очі від болю стали сліпі
Я більше не чую, тепер я глуха
І не кричу я від болю, тепер я німа... Більше не боюсь морозів,
Я вся спустошина, в мені нема душі.
Все розсіялось в тумані,
Загубилось в далині.
Я загубилась у пітьмі,
Мене немає більше
Розчинилась в зорях серед хмар,
Однак, для мене немає місця і на небі.
Шукала місце я собі, і на землі,
Але його я так, і не знайшла...
Безмежна тиша. Суцільна божевільня.
Розпач тихий, ліс високий.
Чути запах хвої,
Хтось тримає зброю...
А до світанку ще рано,
Пітьма темної ночі поглинає мене...
Безнадійність слів і ріки красномовства бачу я,
Що ж відтепер говорити мені?
О, більше нічого не треба,
Якщо тиша така...
Тоді кулю в моє серце пусти...