PRIVILEGE
by Elly Bookman
New Yorker, Sept 2017
В це небо, що має
більше літаків
ніж інші небеса,
дивлюсь я й бачу півдесятка
білих цяток, що рухаються
наче втомлені зірки
через блакить. Я спостерігаю за ними
замість того, щоб дивитися
на жінку що плаває
в завеликій футболці, що прилипає
до її тіла наче слиз, замість того,
щоб дивитися на хлопчика в надувних рукавах,
що хлюпається у воді,
в той час коли його батьки пихкають
екзотичними електронними сигаретами.
Замість того щоб розмовляти,
я лежу в своєму кріслі
повернутому прямо до сонця
і намагаюся ще більше загоріти.
В цьому небі літаки
літають з бази низько й важко,
туди й назад, вправляючись
у війні. Я боюся
що зрештою змирився
із усвідомленням того, що добре все
в мені померло.
