Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: @NN@: Хтось сьогодні сказав… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Данилюк, 02.12.2017 - 00:07
Ми стомилися від невтішних новин, а як бути тим, хто переживає весь цей жах реально!? Слушні роздуми про наболіле...
@NN@ відповів на коментар Наталя Данилюк, 02.12.2017 - 15:50
дякую, за розуміння, Наталю і за світлинкумакарчук, 01.12.2017 - 16:24
Чудовий вірш! В усьому погоджуюсь. А щодо "стомилися від війни" ... Відкрийте, все-таки "мою" (бо вона не моя а спільна) книга на 6 сторінці. От саме про те. Про втому від війни
сама "сліпко": - 7, тому з співчуття цитую:
«Так часто стала звучать фраза "Люди устали от войны"... Дорогие люди, отдохните. Мы не устали и защитим ваш отдых. Для вас войны нет, но вы всё равно устали от неё... Не переживайте! Здесь, где войны нет, мы, идиоты, которые могли откупиться или свалить в другую страну, защитим ваш отдых. Мы не умеем уставать. И не нужно париться о пацанах, которые здесь! Вы ведь не просили вас защищать. Вы, вообще не понимаете, за кого мы здесь воюем. Но это не важно. Вы ведь устали. Отдыхайте.» – останній пост у Фейсбуці бійця АТО Олексія Болдирєва (позивний « Малиш»), який загинув 9 грудня 2015 року в результаті підриву на фугасі.
Олено, якщо глянете на мою сторінку, то побачите, два роки,(15-16) я не виходила на сайт, не мала часу, ми займались збором коштів - ліки, бронежилети, спальні мішки, все, крім зброї, молодший священник з середини 14 по травень 17 го на фронті, поранень не має, має три інсульти в 45років. Настоятель храму, офіційний капелан, по два тижні з хлопцями на фронті, ми й тепер допомогаємо чим можемо. А найбільше ми молимось за Україну,за воїнів, імена яких знаємо, і яких не знаємо теж, православні вони чи іншої віри. Аби тільки Господь беріг їх.
поважаю. В мене не виходить збирати кошти - не дають. Я продаючи такі ось збірки заробляю. І в основному кошти спрямовую на поранених. Бо сама знаю, як приємно, коли про тебе не забувають в хворобі. Зараз головний опікуємий - поранений земляк. 22-річний паралізований хлопчик
Nino27, 01.12.2017 - 13:10
Спасибі Вам,Анно,щире!!!Чудові рядочки і не вибачайтесь,все правдиво і наболіло!!!
Амелин, 01.12.2017 - 10:10
Всё так... Душой написано! (Анна,я с Вашего позволения одну поправочку маленькую - "Ми тепер на війні, ми @NN@ відповів на коментар sudden.voice, 01.12.2017 - 13:11
...а вчора я була, мов вулкан, що прокинувся
Тетяна Луківська, 30.11.2017 - 22:09
надзвичайні рядки, Анно, приєднуюся з такими ж думками і молюся за всіх
|
|
|