Шукаючи кохання поміж сотні лиць,
Немаючи бажання полюбить,
Який сенс жити? Просто "жить", а треба друже мій любить.
Любить в жалю, і в радості, й в печалі,
Любить весною й осінню любить.
Любити так, аби пташки співали,
Як весело на цьому світі жить.
Дивитися на неї як на квітку,
Яка різниться поміж сотні тих,
Що вже давно засохли ось цим літом,
Які не будуть більше так любить.
Життя пройде, як сніг казковою зимою,
Й розтане через декілька годин,
І раптом ти залишишся один,
Й подумавши своєю головою,
Полюбиш так, як ще ніколи не любив.
Гарно! 
