Газель. Граційна, витончена і струнка.
Неперевершено, небачено красива.
Та ще й чарівно ніжна. І ручна така!
Слабка на вигляд. Та таїть безмежну силу.
Така пестлива. І тендітна. І мала.
І чиста. Чистота ця є її могутність.
Із серця чистого її, мов з джерела,
Тече любов, натхнення і жіночна мудрість.
Газель. З дитинства друзі звали її так.
Бо саме на таку тваринку вона схожа.
Цікава, таємнича й разом з тим проста.
Ляклива і безстрашна. Твоє диво, Боже.
Але я не сентиментальний чоловік.
І без причин вагоміших за її вроду
І чарівливі якості, отак навік
Священний шлюб я з нею не уклав би зроду.
За її щастя взяв відповідальність я
На цілу вічність, а не тільки лиш до гробу,
Бо учениця вона й вчителька моя
І дуже віддана Тобі свята особа.
01.04.2016
Раденський полігон
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html