Мені чотирнадцять було -
Я восьмий клас кінчала,
За селом корови пасла,
Писала вірші, пісні співала.
Тоді так весело було,
Чистіша неба голубінь,
Не так і сонечко сіяло,
Не так і дихалось тоді.
Бувало ляжу у траві,
І очі в небо підведу,
Та й лину думками далеко,
Мої мрії, немов лелеки.
Хотіла вчителькою бути,
Діток маленьких научать,
Хотілось щастя мати,
Чоловіка і дітей кохать.
Отак, замріявшись, заснула,
Що корів пасу забула,
Лиш чую запах рідної землі,
Так добре спалося мені.
Що я й не зчулась,
Як вечір настав...
Прокинулась, корів немає,
Неначе їх хто покрав.
Дідусь старенький посміхнувсь,
За ними видно доглядав,
Беріг він мій солодкий сон,
Й будить мене не став.
27.04.2017 року.́
Дякую за коментарі. Вони надихають на нові вірші. Щаслива, коли пишу. І не писати вже не можу. 
