Якби ми всі жили в одній родині
Різнилась вишиванками душа,
Міцніли наші крила лебедині
І їли хліб із спільного коша.
То певно не було б у нас розрухи,
Всі вороги сиділи на палях…
Невістка посміхалась до свекрухи,
Родив би хліб щороку на полях.
А козаки молилися до тещі,
Збирався на свята у хаті рід.
Наші жінки були для нас найкращі,
Відпочивав на старість вдома дід.
Тримаймось роду, він всього основа,
Щоб завжди воля у роду була.
Звучала пісня й українська мова,
Щоб нас ніхто не вибив із сідла.