А осінь справді золота.
І золоті мої літа спливли,
Як квіти за водою,
Спливли,обнявшися з журбою.
І відлітають журавлями,
І плачуть росами й дощами,
І сиплють зорями на слід,
Туди,де ввесь мій білий світ,
Де чорнобривців ніжний килим.
І де верба додолу хилить
Своє задумливе гілля.
Немов прилинули здаля мої роки...
А може я ізнов вертаюсь
В осінь днів,
Моїх чарівних теплих снів,
Моїх надій і сподівань.
Я їх вітрам тепер віддам.
Нехай несуть їх вдалечінь,
Де зорі чисті й неба синь,
Де білі ангели і квіти,
Де білий-білий вічний сніг
Впаде на слід моїх доріг,
Доріг останніх світлу тінь...