Розквітли яблуні, мов юні наречені,
І кожен раз, коли це диво настає.
Як хлопчик, я радію в дні травневі,
Дитинство давнє згадую своє.
Там тато мій, ще молодий, веселий,
І гарна мати, наче квітка весняна.
Та й я, такий смішний і говорливий.
Радієм, що попереду життя.
Хоч сильно вже роки росфарбували,
Батьківські коси в сніжно-білі кольори.
І яблуні мені, ті знову нагадали,
Що кращих - в цілім світі не знайти.