Прибиральницю з продмагу,
Усі добре знали.
Приділяли їй увагу,
І за чемність, поважали.
На роботу не спізниться,
Все здолає в одну мить.
Фартушок, довга спідниця,
Навкруги усе блищить.
Собою гарна молодиця,
В руках у неї все горить.
Любо на неї подивиться,
Завжди вона кудись спішить.
Та сталася з Галиною біда,
На роботі зґвалтували.
А свідків як завжди нема,
Заяву до суду написала.
Йде суд, сидять знайомі і рідня,
Їй задають таке питання:
- Чому не тікала, а все сприйняла,
Можливо і ти мала бажання?
- Куди втікати, пол помитий,
Хочете, щоб сама стоптала?
Не змогла я те зробити,
Змирилась з тим, що відбувалось.